Комедія № 1 у Львові

І це свята правда. Бо не знаю, як хто, але ми вже давно не мали приводу так заливисто, щиро й майже безперервно сміятися аж понад дві години. Комедію Він, вона, вікно, покійник (поставлену від часу її першої прем єри 1990 року в багатьох театрах світу) цілком справедливо можна вважати найсмішнішою виставою серед усіх інших у театральній афіші Львова. Що цікаво, ця п єса стала першою комедією в репертуарі театру Воскресіння . Як розповідав Газеті режисер вистави Ярослав Федоришин, ще коли п єсу тільки готували до виходу на ширшу аудиторію, він ставив собі за мету зробити спектакль, який змусив би глядача забути про все і сміятися від перших до останніх хвилин дійства. Своє завдання режисер виконав на всі сто, зробивши комедію органічною, аби глядач не відчув, що актори щось грають чи брешуть. Свого часу на курсі в Москві я ставив Островського, розповідав Ярослав Федоришин. І зробив таку провокацію: репетирував із кожним актором упродовж місяця окремо. Уявіть, що вперше всі дійові особи побачили один одного на сцені тільки під час прогону вистави. Повірте, те, що вийшло внаслідок цього, було надзвичайно смішним, оскільки то була суцільна імпровізація, хоча загальний текст актори знали. Сміялися не тільки глядачі, сміялися актори. Вдруге повторити ту енергетику, несподіванку вже не вдалося. І тому для мене тепер суперважливо зробити органічну, правдиву комедію, яка змусила б глядача перестати стежити за сюжетом, а просто потішитися дійству тут і зараз. Хоча це не завжди просто, оскільки актори мають за плечима різні школи, по-різному розуміють, що таке сценічна правда . Однак сюжет у пєсі таки є, попри те (як зазначено в програмі львівської постановки), що деякі критики зауважують: переказувати сюжет комедії Рея Куні все одно, що переказувати німий фільм із Чарлі Чапліном.

Тут фактично кожна репліка змушує сміятися. Сам Рей Куні, який є майстром фарсу, стверджує: Я лише хочу, щоб люди сміялись. Я шукаю історії про звичайних людей. У цьому випадку фарс схожий на трагедію надзвичайні речі трапляються зі звичайними людьми . Але все ж зав язка. Одружений помічник прем єр-міністра Ричард Уїлі (чий образ блискуче втілив Петро Микитюк) замість того, щоб брати участь у парламентських дебатах, вирішує присвятити час у своєму готельному номері секретарці опозиції Джейн Ворзінгтон (з. а. України Алла Федоришина, яка водночас реалізувала до вистави сценографію та костюми).Однак, коли Джейн (а встояти перед нею важко не тільки завдяки власне грі Алли Федоришин, а й з огляду на велику жіночу привабливість самої актриси) розсуває штори, щоб вийти на балкон, то виявляє там труп. Із раптового страху Ричарда сказати комусь правду (бо можуть розкритися його походеньки наліво) стартують комічно-абсурдні ситуації всього дійства, до якого втягнено чимраз більше людей. А головне до цього часу всуціль позитивну (аж до нудоти) маленьку людину, секретаря прем єр-міністра Джорджа Пігдена (Андрія Козака). До речі, Козак, як і Микитюк, серед акторських імен у цій виставі заімпонували найбільше, хоча й за сценарієм їм найбільше уваги. Однак інші акторські роботи були не гірші невдахи та патологічного ревнивця Ронні Ворзінгтона (чий типаж для акторського амплуа Володимира Губанова новий), підозріливого керуючого готелем (Володимир Геляс), нахабного та хитрого офіціанта (Тарас Юричко), позбавленої в сімейному житті захоплення нею як жінкою дружини секретаря прем єр-міністра Памели Уїлі (Тетяна Ткаченко), показово строгої сестри Гледіс (Наталя Губанова), покоївки (Людмила Петруленкова) й тіла покійного (Володимир Чухонкін). І властиво, кожен із них вартує, аби про нього говорити окремо. Однак усім одночасно просто скажемо браво!!!
Ярина Коваль
Львiвська газета (20.02.2007)

Він, вона, вікно, покійник... Заплуталися?
 
У Львівському духовному театрі “Воскресіння” відбулася прем’єра вистиви за п’єсою британського драматурга Рея Куні “Він, вона, вікно, покійник”, яку ще у 1991 році визнали найкращою англійською комедією.
Відтоді вона не покидає світової сцени. Герої спектаклю упродовж ночі потрапляють у смішні та гротескні ситуації, які намагаються вирішити абсолютно фантастичним чином. Складні сюжетні перипетії та вишукана гра слів змусили львівських театралів реготати до сліз.
У Львівському духовному театрі “Воскресіння” відбулася прем’єра вистиви за п’єсою британського драматурга Рея Куні “Він, вона, вікно, покійник”, яку ще у 1991 році визнали найкращою англійською комедією. Відтоді вона не покидає світової сцени. Герої спектаклю упродовж ночі потрапляють у смішні та гротескні ситуації, які намагаються вирішити абсолютно фантастичним чином. Складні сюжетні перипетії та вишукана гра слів змусили львівських театралів реготати до сліз.
Сюжет вистави – простий і неймовірно заплутаний водночас. Дія відбувається у “притоні для зрад” – вишуканому лондонському готелі, в одному з номерів якого помічник прем’єр-міністра Річард Уїллі залишається наодинці з Джейн Уорзінгтон – секретаркою з опозиції. Неочікувано коханці знаходять у кімнаті… тіло чоловіка. Схоже, цей грабіжник скрутив собі шию, коли ліз через вікно. Назріває скандал! Річард і його помічник Джордж Пігден всіляко намагаються позбутися тіла.

 

При цьому кожен їхній крок ще більше заплутує і без цього складну ситуацію, яка врешті-решт перетворюється на катастрофічну, бо у номері з’являються дружина Річарда і ревнивий чоловік секретарки Джейн. Впродовж вистави на сцену постійно, як сніг на голову, прибігають дивакуватий офіціант зі своїми танцювальними па та іспаномовна покоївка, яка, окрім слів “стелити ліжко”, нічого не розуміє і не бачить нічого, окрім труби свого порохотяга.Що ж до трупа, то він, сам того не усвідомлюючи, відіграє роль брата Джорджа – помічника Річарда Уїллі брата самого Річарда Уїллі, або ж просто частини інтер’єру, яка тихо-мирно спить без пам’яті на дивані. Згодом виявляється, що тіло належить детективові, якого найняв Роні - чоловік опозиційної секретарки. Він упевнений, що дружина його зраджує, оскільки він ні на що не здатен у ліжку. Не в змозі стерпіти цю лаву зрад і обману, закручених любовних трикутників труп воскресає, але не розуміє, що діється навколо, адже через удар об віконну раму втратив пам’ять. Протягом однієї ночі, помічник прем’єр-міністра Джордж перетворюється з маминого синка на справжнього донжуана – щоб врятувати ситуацію, йому доводиться зваблювати дружину шефа та дівчину на ім’я Гледіс. Окрему важливу роль у п’єсі відіграє шафа, у яку постійно когось ховають – спочатку труп, потім коханку, а згодом і дружину. Шафа – як чарівний циліндр мага: відчиняєш дверцята – а там…
Упродовж трьох годин актори кожною своєю реплікою змушували глядачів не лише надривати животи від сміху, а й задуматися над актуальністю комедії, над зрадою не лише в особистому житті, а й у політичному.
Божена ГОРОДНИЦЬКА Високий Замок 19.02.2007