Враження тижня

«Весела корчма»: сміх і галас по-єврейськи На сцені – декорації типової єврейської корчми кінця XIX – поч. XX століття. У залі – повний аншлаг. Це до Львова після Різдвяних свят приїхав з Німеччини знаний режисер Олександр Левіт, який за мотивами оповідань відомого письменника Шолома-Алейхема створив музичну комедію під назвою «Весела корчма». Об’їздив з нею майже всю Європу. Аби передати весь колорит вистави у Львові, у ній було задіяно 100-відсотковий склад театру «Воскресіння». Під звуки веселої єврейської музики на сцені з’являються головні герої п’єси — хазяїн корчми та його дружина, крамарки, лікар... Національні риси євреїв у виставі яскраво виражені у піснях і танцях. Та найдужче з перших хвилин постановки у вічі впадає вроджений азарт євреїв до ярмаркування на кожному кроці. Справжня єврейська крамарка здатна «втюхати» будь-кому навіть найбільш непотрібну річ. Головне — знайти потенційну жертву, себто довірливого покупця, який просто не може не піддатись на вмовляння-виклянчування хитрих продавчинь.Вся сценічна феєрія проходить під акомпанемент веселих єврейських співанок та жартів. «Любов — як малярія. Різниця лишень у тому, що малярія починається з холоду і завершується жаром, а любов навпаки», – кепкував із закоханих професійний маклер з одруження Шадхен.Та попри загальні співи, танці і порожні теревені головна сюжетна лінія вистави зводиться до пошуку «доктора». Зять багатія шукає його для того, аби помститись за залицяння до своєї дружини, посильний — аби забрати гроші, крамарки – аби впихнути ще одну дюжину панчох, а хазяїн корчми Хаїм з дружиною Леєю — аби видати за нього доньку

На останньому акорді вистави виявляється, що всі шукають одного «доктора». Його знаходять – і всі лінії вистави сходяться. Під шквал аплодисментів всі актори п’єси витанцьовують веселий фінальний танець.
Вперше «Весела корчма» була поставлена у 1994 році в Берліні. Саме у Німеччині останні роки працює режисер зі світовим іменем Олександр Левіт. Не знаю, як у Берліні, але у Львові «Весела корчма» пройшла із повним аншлагом. Режисер зумів підняти настрій яскравою комедійною виставою як досвідченим театралам, так і молодим глядачам. Попри те, що, за словами Олександра Левіта, єврейської культури він ніколи не знав, до синагоги не ходив, аж доки випадково не почав розмовляти про це зі своєю бабусею. Так з окремих оповідань Шолом-Алейхема скомпілював цілісний сюжет, що вилився у веселу п’єсу. Інна КОРЧУК    16.03.2011