Глорія

Сценарій та музичне оформлення   Ярослав Федоришин Засл. діяч мистецтв України
Режисер                Алла Федоришина Засл. артистка України

Ролі та виконавці: Світлий поводир Тетяна Ткаченко, Червоний поводир Володимир Геляс/Назар Лис, Вона Наталія Марчак / Галина Стричак,   Він Володимир Губанов, Скрипаль Петро Микитюк Дивниa 1 Наталія Марчак, Дивниa 2 Галина Стричак, Дивниa 3 Марія Ковалик,  Дивний Тарас Юричко,Старий I Володимир Чухонкін, Старий II Євгеній Петров, Шеряев Ігор - Перкусія

Під етномузику вісім персонажів на ходулях творять феєричне дійство, пов’язане із ритуалом вогню. Спочатку були птахи, потім з’явились люди, потім було весілля, потім з’явились діти, потім появилось золото і з’явився вогонь, який почав розривати і спалювати все добре, чисте і духовне в людях в пошуках за золотом. Всі ці вічні теми червоною лінією проходять в виставі “Глорія”. Вистава заворожує пластикою акторів, де сцени апокаліпсису працюються жорстко і в шаленому ритмі. Фінал вистави створюється піротехнічними сценами на етнічній музиці Буковини та Гуцульщини. Після апокаліпсису знову повертається радість світло людського життя на Землі.

Як театр «Воскресіння» в Ірані гуцульське весілля показував
 Львів’яни – перші актори, що побували на театральному фестивалі «Фадр» у Тегерані, ще й під час небезпечних народних заворушень... 11 країн світу, понад 170 колективів з усієї Земної кулі, а серед них – і Львівський академічний духовний театр «Воскресіння». Усі вони зустрілися у Тегерані (Іран), де уже в 29-й раз пройшов Міжнародний театральний фестиваль «Фадр». Східний глядач вперше побачив український театр – підопічні заслуженого діяча мистецтв України Ярослава Федоришина зуміли продемонструвати українську автентику, переплетену з театральним досвідом і майстерністю. Попри емоційну стриманість мусульманських традицій, тамтешні поціновувачі мистецтва «на ура» сприймали українські експресію та щирість – вистави «наших» в Ірані проходили з аншлагом. Враженнями з Ірану актори театру «Воскресіння» поділилися ексклюзивно з «ВЗ».Фестиваль «Фадр» проходить у кількох напрямах: музика, кіно, театр. З України в Іран театр «Воскресіння» привіз вуличну виставу з вогняним шоу «Ґлорія». Це – годинне дійство на ходулях з використанням етнографічного матеріалу, гуцульських танців, троїстих музик… Перед тим, як показувати все на широку публіку, виставу передивились іранські «цензори» - імами, викидаючи з неї ті елементи, які суперечать усталеним традиціям та нормам і які не можна споглядати та відтворювати у житті тим, хто сповідує іслам. «Цензури» не пройшов лише один епізод – де під час гуцульського весілля наречений бере на руки наречену, - розповідає кореспондентові «ВЗ» актор театру «Воскресіння» Петро Микитюк. – Тамтешній звичай забороняє привселюдно торкатися жінки. Також не можна плескати в долоні, веселитися, навіть фотографувати.

Сумна держава...»Небезпечного присмаку українським гастролям в Ірані додали народні збурення – опозиція після річної перерви вийшла на вулиці. За словами акторів, під час їхнього перебування в Тегерані було убито двох журналістів, часто лунали постріли... На кожному кроці – поліцейські з автоматами. Львів’янам так і не вдалося побачити музеїв, автентичних пам’яток культури країни. Українське посольство запевняло: як тільки ситуація з маніфестантами вийде з-під контролю, за акторами пришлють літак. Львівським акторкам Тетяні Ткаченко та Наталі Марчак доводилось постійно ходити із покритою головою та в рукавичках, як і годиться іранським жінкам. Якщо в Каїрі, де ми були раніше, араби буквально «хапали» тебе на вулиці, в Ірані під час вітання-прощання театральні керівники навіть не потисли нам рук – лише чоловікам, - згадує Тетяна Ткаченко.«– Та, незважаючи на заборони виявляти свої емоції, наші виступи не

залишались без оплесків, вигуків і сміху – по хай і скупих на експресію обличчях було видно, що людям подобається наша творчість».Іранські театри, за словами львів’ян, залишаються далеко позаду в еволюції жанру вуличної вистави. «Вуличний театр в Ірані – на зародковому рівні, сюжети прив’язані переважно до історії країни, актори просто виголошують якісь тексти», - зазначив Петро Микитюк.
Юлія ТУНІК-ЧОРНА, 25.02.2011 Високий Замок - інтернет версія