Режисура, cценографія та костюми Заслужена артистка України Алла Федоришина.

Художник  Валерій Толмачов

В грудні 2010 року українська громадськість відзначатиме 170-річчя від дня народження видатного українського письменника, драматурга та культурного діяча Михайла Старицького.М. Старицький увійшов в українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру. Наш театр давно мріяв поставити щось із його драматургії і ми вибрали його п’єсу «Розбите серце», яка не так часто грається на сцені і саме цю прем’єру присвячуємо 170-річчю від дня його народження та 20-річчю від дня народження нашого театру.Нас цікавило в цій п’єсі сама атмосфера подій, світлі почуття героїв, які прагнуть чистого кохання. Режисер вистави – Заслужена актриса України Алла Федоришина – переносить події вистави у бурхливий студентський Львів на початку 20-х років XIX століття.Молоде студентське життя надзвичайно бурхливе, як сама по собі молодість, яка дуже швидко відходить, забираючи з собою міражі, мрії, в більшості нездійснені, молодих людей…Вистава за жанром – мелодрама, в якій ви почуєте багато батярських пісень 20-х років Львова. Динамічний сюжет любовної історії Теклі та Кості заставить вас переживати та відстоювати їхні почуття, що пробиваються через шквал неадекватних ситуацій, які їм виносить саме життя.

прем’єра вистави  10 квітня 2010 Тривалість вистави 1год.40 хв.  Вартість квитків 50-70грн

Ролі та виконавці:   Пані Яворська Алла Федоришина Засл. артистка УкраїниКостя; її син Тарас Юричко; Любич, приятель Володимир Губано; Стембельський, студент Назар Лис; Пан Голембицький, власник дому Петро Микитюк; Недельський, двірник Володимир Геляс; Текля, його дочка Наталія Лукашонок; Марійка, її подруга Галина Стричак; Фроська, сирота Марія Ковалик; Посудниця Наталія Марчак; Баба, Марійчина родичка; Людмила Петруленкова; Жидівка Тетяна Ткаченко;Карл Фішер, німець Петро Микитюк; Венгер, вуличний співак Володимир Чухонкін.

"Тилько во Львові..."
Відвідала театр "Воскресіння". У них з'явилася нова вистава - "Розбите серце".
Як завжди, блискуче!
Дія відбувається у Львові 20-х років. Головною темою, звісно, є кохання.
Вистава приурочена 170-літтю від дня народження М. Старицького (автора тексту) та 20-річчю театру.Актори говорять трьома мовами: українською, польською та німецькою. Але суть не у словах, а в бездоганній пластиці рухів, у жестах та міміці, котрі впливають на глядача значно сильніше, ніж просто балачки.Вистава поставлена у дусі мюзиклу, тому на сцені звучить чимало батярських пісень українською та польською мовами. Серед них славнозвісна "Тилько во Львові..." До того ж, актори не лише співали, а й грали на скрипі, акордеоні, барабані та гітарі.Режисуру, сценографію та постановку пісень - створила заслужена артистка України Алла Федоришин.Кожного разу мене приємно вражає сценографія театру "Воскресіння". Скажімо, у виставі "Божевільні від кохання" актори ходять по коліна у воді, роздягаються, одягаються, виходять на сушу і знову повертаються до води. У виставі "Гірські велетні" актори переміщаються по канатах, натягнутих поперек залу на різній висоті над рівнем підлоги.

Однак попри усе це, сценографія "Розбитого серця" мене просто зачарувала. Чотири металеві вішаки на коліщатках були воночас меблями, роликами для пересування по сцені, деревами (коли головна героїня прикрасила їхні верхівки квітами) і ще багато чим. Таким чином декорації постійно міняли місце розташування та ролі, які їм відводилися. Серед іншої бутафорії був старовнинний фотоапарат, ширма для перевдягання, столики зі стільцями, великі валізи, на яких можна було сидіти як зверху так і всередині них і, звісно, родзинка вечора - ВЕЛОСИПЕД. Переднє колесо у діаметрі сягало близько півтора метра, а два задніх були зовсім невеличкими - як трьохкілограмові кавуни. На ньому виїхала неперевершена Алла Федоришин.
                                                                                                                                 Люблю театр "Воскресіння". У ньому актори не переграють, а залишаються на сцені справжніми і переконливими, немов у житті.
Одним словом, якщо хтось іще сумніватися чи приїзджати на день Львова (початок травня) і чи йти до театру - рекомендую! Не пожалкуєте.
Happy , http://fabulaveridicus.livejournal.com/, 11.04.2010.
 

Старицький на «батярський» лад. «Розбите серце» – кохання поза «класами»
До свого ювілею він зробив подарунок глядачам на сцені – прем’єру музичної мелодрами «Розбите серце». Поставлена за мотивами п’єси видатного українського драматурга Михайла Старицького, вона водночас присвячена 170-річчю від дня народження батька українського театру, яке відзначаємо цьогоріч. Режисер вистави, заслужена артистка України Алла Федоришина, перенесла події п’єси у бурхливий студентський Львів на початку 20-х років ХІХ століття – у сценічному «Розбитому серці» Старицького чуємо багато батярських пісень та вишукано-гумористичні польські словечка.Театр «Воскресіння» давно мріяв поставити щось із драматургії Старицького – вибрали твір, що нечасто виконується на сцені. «Розбите серце» - психологічна драма, у якій автор змалював стосунки між класами і суспільними прошарками в буржуазному місті. В інтерпретації акторів ця проблема знаходить свій вияв через нерівну любов, атмосферу світлих почуттів та неможливості їх існування у прагматичному світі.Для панича Кості Яворовського (Тарас Юричко) та бідної дочки двірника Теклі Недольської (Наталія Лукашонок), здавалось, нічого іншого, окрім їхнього кохання, не існувало – так трепетно актори зображали почуття: і не лише лицедійством, а й виконанням пісень. Та мрії молодих людей розбиваються об диктат несправедливої буденності.

Втіленням цього на сцені стала мати Кості, пані Яворовська (Алла Федоришина), що промовисто з’явилась перед глядачами на автентичному триколісному велосипеді, з міні-револьверчиком та в блискучій шапочці. Чимало яскравих моментів у виставі знайшли оригінальне режисерське вирішення – перипетії сварок зображувались поривами у танцях з криваво-червоною тканиною. Невідворотність прийдешніх подій чи емоційні стани розкривалися в піснях («Куплю си газету, сяду до трамваю…», «В Стрийськім парку на фестині…», «Світив нам місяць ясний», «Тільки ві Львові»...).Колоритним у «Розбитому серці» є й образ Жидівки (Тетяна Ткаченко). Ставши втіленням «родзинки» театру-кабаре, Жидівка не зраджує своїм нахилам скнари – вимагаючи повернення боргу у батька Теклі, бідного двірника Недольського (Володимир Геляс), вона уможливлює розкриття на сцені ще одного штриха тодішніх суспільних відносин – натисків лихварів на бідняків та й взагалі – панування бідності серед жителів міста.Після погроз матері нареченого Текля хоче «врятувати» Костю, тож виходить заміж за нелюба, німця Карла Фішера (Петро Микитюк), який вніс свою комедійну лепту у п’єсу. У Старицького після кульмінаційної напруги головна героїня помирає, а на сцені театру «Воскресіння» трагедії місця не знайшлося – під завісу були лише надія на краще майбутнє, радість, що «дзвенить у грудях», та благословення матері, що розкаялась.
Юлія ТУНІК-ЧОРНА, 14.04.2010, «Високий Замок